Розмноження фундука

Горіх фундук — Corilys Pontica — займає одне з почесних місць серед горіхових культур. Сама турецька назва фундука — «findik» — походить від грецького слова «pontikos», що означає — «із чорного моря».

Історичні дані свідчать про те, що в VI в. до н.е. населення гірських районів Кавказу у своїх садах вирощувало дикі форми лісового горіха. Надалі протягом декількох століть у результаті народної селекції були отримані поліпшені сорти горіхів, відмінно пристосовані до місцевих умов.

Наші предки відмінно знали про живильні й цілющі властивості горіха. Фундук не тільки успішно застосовували як приправу до м’ясних і овочевих виробів, але й створювали на його основі традиційні комбіновані продукти, наприклад «чурчхела». Це було повсякденними улюбленими ласощами народу, неодмінно входячи й у раціон древніх воїнів. «Чурчхелу» можна вважати прототипом сучасних шоколадних виробів з горіха.

Фундук багатий живильними речовинами, по калорійності (близько 700 ккал), але завдяки вкрай низькому вмісту вуглеводів горіхи можна споживати навіть при дуже строгій дієті й не поправлятися.

Фундук містить речовини, які видаляють із організму шлаки, сприяють очищенню організму й зміцнюють імунну систему людини. Група вчених США виявила в екстракті лісового горіха хімічну речовину паклітакселья, що становить основу найвідомішого у світі протиракового препарату TAXOL. Дотепер уважали, що єдине природне джерело одержання паклитакселья — кора тиса (надзвичайно рідка порода дерев, розповсюджена в північно-західній частині Тихоокеанського узбережжя). Виявилося, що фундук містить його в такій же кількості.

Дикоростучі види ліщини й культурні її сорти (фундук) широко поширені в нашій країні. Однак фундук зустрічається частіше в садах аматорів, але, враховуючи попит ринку, ним зацікавились і промислові садівники.

Розмноження фундука

Розмножити фундук можно горизонтальними відсадками і дужкою. Багато людей цікавить питання: А чи можна розмножувати фундук іншими способами?

Звичайно можна. Розглянемо деякі з них.

Розмноження розподілом куща. Застосовують у тому випадку, коли з метою проріджування плантації частина кущів викорчовують. При цьому викорчувані кущі розрубують на частині так, щоб кожна з них мала пеньки з коріннями, які висаджують на постійне місце. Приживаються вони добре й на третій-четвертий рік вступають у пору плодоносіння.

Розмноження кореневищами. Розростання кущів фундука по діаметрі відбувається за допомогою кореневищ, які утворяться зі сплячих бруньок на кореневій шийці трохи нижче рівня ґрунту. З’являються кореневища на другий-третій рік після посадки. Коріння утворяться на двох-, трирічних кореневищних пагонах. Після викопування їх звільняють від землі і відокремлюють від куща за допомогою секатора, лопати чи сокири. Поросль має слабку кореневу систему, тому її висаджують не на постійне місце, а на два роки в школку.

Розмноження щепленням. Щеплення черешками роблять навесні різними способами: вприклад, врозщеп і за кору. Найбільш високу приживлюваність дає щеплення за кору, здійснюване під час весняного сокоруху, коли вона добре відстає.

Щеплення черешком найчастіше застосовують для облагороджування кущів ліщини або напівфундука. У цьому випадку пагони куща зрізують на висоті 100…120см і у торець роблять щеплення.

У Північній, Східній і в Центральній Україні у суворі зими іноді сильно ушкоджуються чоловічі сережки, а жіночі квітки залишаються без ушкодження. Для гарантії весняного запилення можна в крону куща фундука черешком прищепити дику ліщину, а ще простіше неподалеку від фундука чи в центрі фундукової плантації посадити кущ дикої ліщини. Наявність в саду декількох сортів фундука теж позитивно впливає на якість запилення жіночих квіточок.

Заготовлюють черешки в березня й зберігають їх у нижній частині холодильника у вологій тканині. Оптимальні строки щеплення черешком: остання декада квітня — перша декада травня.

Розмноження окуліруванням найчастіше застосовують для вирощування штамбових форм фундука. В якості підщепи зазвичай використовують дворічні сіянці ліщини звичайної або напівфундука (вирощеного насіннєвим способом). Сіянці ліщини дають багато порослі, яку варто регулярно зрізати. Тому для штамбової культури фундука найкраще використовувати дворічні сіянці ведмежого горіха, які не дають кореневої порослі. Строки окулірування — остання декада липня й перша декада серпня.

Для захисту черешків від висихання на них, після обв’язки й обмазування зрізів, надягають ковпаки з поліхлорвінілової плівки. Коли бруньки на черешках проростуть, ковпаки не знімають, а тільки розкривають зверху, що сприяє поступовому пристосуванню приростів до зовнішнього середовища. Повністю знімають ковпаки через 10…15 днів.

Техніка щеплення й окулірування потребує досвіду, навиків і часу. Тому на практиці для вегетативного розмноження фундука частіше застосовується розмноження фундука горизонтальними відсадками і дужкою.

Найпростіший спосіб — розмноження поросллю. Для розмноження кущ фундука підсапують пухким ґрунтом, що викликає посилене утворення порослі. Порослеві пагони за літо вкорінюються й восени їх викопують.

У підстави кущів фундука, вирощених на підщепах саджанців дикої ліщини, зазвичай утвориться багато дикої кореневищної порослі. Але не складно повністю позбутися від неї, якщо пересадити щеплений саджанець, заглибивши в землю місце щеплення на 20-25 см.

Починаючи з 3-4-х літнього віки приступають до формування кущів. Відбирають по 8-10 пагонів, розташованих якнайдалі один від одного, які залишають для плодоносіння, дрібну поросль видаляють.

Фундук не любить загущенності, тому що при поганій освітленості значно зменшується врожай. Щороку восени або навесні необхідно видаляти зайву поросль, сухі гілки, попутно піклуючись про омолодження куща, тобто для зміни залишають кілька молодих пагонів.

Эта запись опубликована в рубриках: Статьи. Метки записи: , . Постоянная ссылка.

Обсуждение закрыто.